ХАВАЛЬНИК
(-а) ч.
1. крим., мол.; згруб. Рот. Той, доктор, тільки розкрив хавальник, як я його красномовність загасив відразу (О. Ульяненко, Ізгої). СЖЗ, 107; ЯБМ, 2, 480.
2. Те саме, що «хавало»2.
♦ Торгувати хавальником (харею), мол.; жарт.-ірон. або несхвальн. Поводитися таким чином, щоб привернути до себе увагу. Потім якась нелегка понесла мене вдруге на ті місцини. І так я їздив щопонеділка, щедро торгуючи своїм хавальником (О. Ульяненко, Ірка). ПСУМС, 69.