ЩОСЬ
I
        чогось, займ. 1. Невизначений або невідомий предмет, якесь явище і т. ін.; невідомо, неясно що, хто. Щось ніби бовтнуло в болоті (І.Нечуй-Левицький); Гості помітили що дівчинка чимось збентежена (М.Трублаїні); Щось тихо застогнало поміж деревами (М.Стельмах); Марії кольнуло в серці: щось тривожне вносить у їхній двір ця плетуха-цокотуха, щось таке, що обов’язково має зв’язок з пожильцями цього дому (Вал. Шевчук). 2. Незначна, якась частина, кількість чого-небудь. Пішов Михайло чумакувати.. "Запрацюю щось, підможуся та візьму-таки Наталю " (Марко Вовчок); – Ми дурно не хочемо: щось відробимо (М.Стельмах).
        У словосп.: мати за щось, тут щось не так, щось на зразок.
II
        присл. 1. Невідомо, з якої причини, неясно чому; чомусь. Не спиться щось моєму парубкові (Марко Вовчок); – Я, мабуть, не доспав, – каже Матня, – бо голова щось болить (Панас Мирний). 2. Ніби, немов, здається. – Я щось не чув в Лубнах ні про якого Світайла (І.Нечуй-Левицький); \[Перший:\] Щось потемніло наче? \[Другий:\] Вже ж бо вечір (Леся Українка). 3. у знач. прийм. Близько. Вона вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Леся Українка); В просторій кімнаті стояло щось із п’ятнадцять столиків (М.Трублаїні).