ВІДПРАЦЮВАТИ , ВІДРОБИТИ
        ВІДПРАЦЮВАТИ – ВІДРОБИТИ
        Відпрацювати, -юю, -юєш. 1. Пропрацювати певний час; закінчити, перестати працювати. – Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О.Донченко); Він відпрацював уже своє і на землі, і під землею (П.Колесник). 2. Перебуваючи тривалий час у роботі, в ужитку, виконуючи певну функцію, стати непридатним, зноситися (про машину, пристрій тощо): мотор відпрацював уже своє. 3. Те саме, що відробити 1. 4. Удосконалити, довести до готовності: відпрацювати апаратуру, відпрацювати статті закону.
        Відробити, -облю, -обиш. 1. Виконати певну роботу за щось одержане, позичене; працею віддати борг, штраф. \[Варка:\] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив (М.Кропивницький). 2. Те саме, що відпрацювати 1. – Кинь про сили – ти відробив, Хомич, своє (М.Упеник).